RTF розшифровується як Rich Text Format (формат розширеного тексту). Microsoft опублікувала його у 1987 році як спосіб переносити форматовані документи між програмами, які інакше не мали нічого спільного, і це настільки добре спрацювало, що майже кожен текстовий редактор, коли-небудь створений, досі може його відкрити. Якщо звичайний текст не має форматування, а DOC мав форматування, яке ніхто поза Microsoft не міг надійно розкодувати, то RTF зробив форматування відкритим.
Як RTF зберігає форматування
Файл RTF є звичайним текстом. Відкрийте його у текстовому редакторі, і ви зможете прочитати і свої слова, і інструкції навколо них, оскільки форматування задається через керуючі слова: команди з префіксом зворотного слеша, вставлені в текст. \b вмикає напівжирне, а \b0 вимикає його; \i робить те саме для курсиву; \par завершує абзац; \fs24 задає кегль у півпунктах, тож 24 означає 12 пунктів. Шрифти й кольори оголошуються у таблицях на початку файлу, а потім використовуються за номером.
Ця прозорість є водночас і перевагою, і недоліком формату. Частково пошкоджений RTF часто можна відновити вручну, а програма, яка розуміє лише половину керуючих слів, все одно покаже ваш текст з частиною форматування. Але зображення вбудовуються як довгі шістнадцяткові рядки, а не як стиснені двійкові дані, тому RTF з кількома фотографіями стає величезним, зазвичай у кілька разів більшим за той самий документ у форматі DOCX.
У цьому форматі немає жодного стиснення і немає ZIP-обгортки. За надійність ви розплачуєтеся обсягом файлу.
Які метадані містить RTF
RTF має необов'язкову інформаційну групу, що записується як \info близько початку файлу, і вона невелика порівняно з DOC або DOCX. Коли застосунок її заповнює, ви можете побачити \title, \subject, \author, \keywords, \doccomm для коментарів і \operator для того, хто останнім редагував документ.
Дати записуються як структуровані групи: \creatim для часу створення і \revtim для часу останньої правки, кожна з окремими керуючими словами для року, місяця, дня, години та хвилини. Зазвичай також є номер версії \vern, лічильник хвилин редагування \edmins і кількість сторінок \nofpages.
Є дві риси, які роблять ці метадані нетиповими. Вони необов'язкові: багато файлів RTF взагалі не мають інформаційної групи, тож звіт про метадані може цілком законно бути майже порожнім. І вони читабельні безпосередньо у файлі, тож ви можете точно перевірити, що там є, просто відкривши документ у текстовому редакторі, чого не можна сказати про жоден інший формат форматованих документів.
Коли використовувати RTF
Використовуйте RTF, коли вам потрібно, щоб форматований текст відкрився у чомусь непередбачуваному: на старій машині, у мінімальному редакторі, у системі без встановленого офісного пакета. Це також розумний формат обміну, коли документ переважно складається з тексту і ви хочете бути впевнені, що одержувач зможе його відкрити.
Не використовуйте його для чого-небудь із великою кількістю зображень, коли розмір файлу стає надмірним, або для документів зі складним макетом, який RTF погано відтворює. Для повсякденного редагування DOCX або ODT кращі в усіх відношеннях; для фінальної версії документа експортуйте до PDF.