EPS розшифровується як Encapsulated PostScript. PostScript - це мова програмування, створена Adobe для опису друкованих сторінок, а файл EPS - це самодостатня програма PostScript, що описує один об’єкт графіки: encapsulated означає, що її написано так, щоб вставляти в більший документ, а не друкувати окремо. Протягом двох десятиліть саме так логотипи та ілюстрації передавалися до друкарень, і досі багато брендбуків постачаються у цьому форматі.
Як EPS зберігає графіку
Основна частина EPS - це код. Координати, криві, заливки та контури задаються як оператори PostScript у стековій мові, тож побудова фігури - це послідовність інструкцій, а не структура даних. Завдяки цьому EPS справді не залежить від роздільної здатності: інтерпретатор на принтері виконує програму з будь-якою роздільною здатністю, з якою він працює.
Дві умовні домовленості роблять його придатним для використання всередині іншого документа. Перша - це обмежувальне поле (bounding box), коментар близько початку файлу, що задає розмір зображення в пунктах; так програма верстки знає, скільки місця зарезервувати, не виконуючи програму. Друга - необов’язкове низькодетальне прев’ю-зображення, щоб програма верстки могла показати щось на екрані замість сірого прямокутника.
EPS також може містити растрові дані, і часто містить: Photoshop EPS - це пікселі, загорнуті в PostScript. Отже, одне лише розширення не говорить, чи є файл векторною графікою чи фотографією, що постійно спричиняє плутанину в допресі.
Які метадані містить EPS
Метадані EPS зберігаються в заголовку як спеціально форматовані коментарі, визначені Document Structuring Conventions від Adobe. Вони починаються з двох знаків відсотка і читаються майже як лист-знайомство з файлом.
Ті, що ви майже завжди побачите, - це %%BoundingBox з чотирма цілими координатами, %%Creator, що називає застосунок і версію, якими створено файл, %%Title і %%CreationDate. Файли для допресу часто додають %%DocumentFonts зі списком усіх шрифтів, потрібних для зображення, %%DocumentNeededResources, %%For із назвою людини чи організації, для яких створено файл, та %%Pages. Файли, створені застосунками Adobe з 2000-х років і пізніше, зазвичай також містять пакет XMP з ідентифікаторами документа та історією редагувань.
%%DocumentFonts - найпрактичніший: якщо шрифт із цього списку недоступний там, де файл друкується, результат буде неправильним, і цей список - єдине попередження. %%For варто перевіряти перед повторним використанням, оскільки він часто містить назву клієнта.
Оскільки заголовок - це звичайний текст, ви можете прочитати все це, відкривши EPS у текстовому редакторі. Метадані видно навіть тоді, коли саме зображення ні.
Коли використовувати EPS
Використовуйте EPS, коли цього вимагає щось далі по ланцюжку: застарілий допрес-процес, специфікація файлів друкарні або пакет бренд-активів, який завжди постачався в цьому форматі. У цих межах він працює так само, як і раніше.
Для всього нового віддавайте перевагу PDF або SVG. PDF є прямим нащадком PostScript, зберігає ту ж точність, коректно попередньо переглядається всюди й набагато безпечніший для обробки; SVG краще підходить для вебу. EPS практично не підтримує прозорість, його прев’ю може не збігатися з тим, що реально друкується, а виконання програми PostScript з недовіреного джерела ніколи не було комфортною ідеєю.