Ogg це відкритий контейнерний формат від Xiph.Org Foundation, неприбуткової організації, що розробляє медіатехнології без ліцензійних відрахувань. Файл із розширенням .ogg майже завжди є Ogg з Vorbis, втраченим аудіокодеком, створеним як вільна від патентів альтернатива MP3, тож люди зазвичай кажуть Ogg Vorbis, маючи на увазі цю пару разом. Такі файли трапляються у відкритому програмному забезпеченні, в ігрових саундтреках, у мовних та вимовних архівах і на сайтах, які не хотіли купувати ліцензії лише для розміщення аудіо.
Контейнер з кодеком всередині
Сам Ogg нічого не стискає. Це обгортка, яка розбиває медіапотік на сторінки, кожна з яких містить контрольну суму та маркер позиції, щоб програвач міг перевіряти дані, переходити в середину та навіть стежити за прямою трансляцією, що не має кінця. У одному файлі можна чергувати кілька потоків, саме так аудіо та відео передаються разом. Окрім Vorbis, Ogg може містити Opus, FLAC, Speex і відеокодек Theora, тому Xiph радить використовувати розширення .oga для Ogg-аудіо, яке не є Vorbis, і .ogv для відео.
Vorbis, кодек, який зазвичай усередині, є з втратою якості: він перетворює короткі блоки звукової хвилі на частоти й відкидає деталі, яких слухач, імовірно, не помітить, і те, що відкинуто, ніколи не повертається. За своєю природою він має змінний бітрейт: витрачає більше даних там, де це потрібно музиці, і послаблює потік у тихих фрагментах. Він також спирається на кодові книги, які кожен файл зберігає у власному заголовку, що частково пояснює, чому за тієї ж величини файлу його якість добре трималася проти MP3.
Які метадані містить файл OGG
Vorbis зберігає свої теги в окремому заголовковому пакеті, використовуючи коментарі Vorbis, ту саму схему, що й FLAC. Коментар Vorbis - це просто назва поля, знак «дорівнює» та значення у звичайному тексті, що робить систему незвично гнучкою: назви полів не обмежені офіційним списком, а те саме поле може з’являтися кілька разів, тож доріжка з трьома виконавцями просто має три рядки ARTIST.
Рекомендовані назви охоплюють очікувані поля: TITLE, ARTIST, ALBUM, TRACKNUMBER, DATE, GENRE, DESCRIPTION, COMPOSER, PERFORMER, COPYRIGHT, LICENSE, ORGANIZATION, VERSION і ISRC. Два стандартні поля за задумом містять особисту інформацію, і на них варто звернути увагу. LOCATION призначене для місця, де було зроблено запис, а CONTACT - для способу зв’язку з людиною або організацією, що за ним стоїть, що на практиці зазвичай означає адресу електронної пошти або особистий сайт. Жодне з них не заповнюється автоматично, але програми для запису й польової роботи їх використовують.
Поза стандартними назвами очікуйте всього, що додав ланцюжок програм. ENCODER указує точну програму та версію, якими було створено файл, а також можна знайти вимірювання replay gain, ідентифікатори, що пов’язують альбом з онлайн-базою музики, і поле COMMENT, яке містить будь-який текст, введений людиною. Обкладинка альбому тут нетипова: замість власної структури вона зберігається як закодоване зображення всередині поля коментаря. У старіших файлах іноді є тег ID3, «приклеєний» спереду тегером, що не знав кращого. Програвачі можуть його ігнорувати, але звіт про метадані все одно покаже, що там записано.
Коли використовувати OGG
Ogg Vorbis доречно використовувати, коли важливі ліцензії, коли ви вбудовуєте аудіо в програму чи гру або коли вам просто потрібна добра втрата якості без виплат кому-небудь. Браузери та настільні програвачі добре з ним працюють. Його слабке місце - апаратні пристрої: автопрогравачі, старі телефони та багато портативних плеєрів очікують MP3 або AAC, тож файл, який ідеально грає на ноутбуці, може взагалі не з’явитися на бортовій панелі. У самому сімействі Xiph кодеком, на який тепер варто орієнтуватися в нових проєктах, став Opus, і він подорожує тими ж Ogg-сторінками, тому такі файли мають розширення .opus.